Згідно норм КПК, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя або ж суд вважають такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 Кодексу.
Зокрема, поручителі зобов’язуються за необхідності доставити обвинувачуваного чи підозрюваного до органу досудового розслідування або до суду на першу про те вимогу.
В Мін'юсті наголосили, що особиста порука основана на довірі до поручителя з боку слідчого судді чи суду, яка ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті.
Норми КПК не обмежують кількість поручителів. У кожному конкретному випадку слідчий суддя чи суд визначає достатню кількість поручителів для забезпечення дотримання запобіжного заходу. Так само і не обмежується право особи виступити поручителем.
«Водночас у Кодексі передбачена можливість обрання одного поручителя, якщо ним є особа, яка заслуговує на «особливу довіру». Така особлива довіра до особи може бути продиктована її соціальним статусом, характером чи родом занять. Наприклад, до осіб, які заслуговують на особливу довіру, можна віднести народних депутатів, депутатів місцевих рад, державних діячів, керівників органів центральної або місцевої влади, осіб, відзначених державними нагородами, громадян, які мають визначні спортивні відзнаки тощо», — говориться у повідомленні.
Видання «Закон і бізнес» 25.04.2017 року
_03_03.png)
