Під час четвертої сесії конференції було обговорено участь громадськості у процедурах добору й оцінювання суддів у США та Європі.
Учасники цієї сесії: Деніс Кардман (заступниця керівника офісу з урядових питань Американської асоціації юристів (США), через скайп), Павол Зілінчік (член Вищої судової ради Словаччини, експерт Програми USAID «Нове правосуддя»), Пім Альберс (експерт Програми USAID «Нове правосуддя» з питань оцінювання якості роботи судів/суддів (Нідерланди)).
Деніс Кардман через скайп-зв'язок провела вельми цікаву презентацію щодо участі громадськості в процедурі добору суддів і оцінювання в Сполучених Штатах. Пропонуємо саме на цій темі акцентувати більшу увагу.
Конституційна формула призначення суддів федеральних судів, в тому числі суддів Верховного Суду, є вельми лаконічною: такі судді призначаються за рекомендацією та за згодою Сенату пожиттєво. В свою чергу, судді штатів призначаються за іншою процедурою.
Процес призначення федеральних суддів відбувається таким чином. Спочатку відкривається вакансія на посаду судді певного федерального суду. Після цього сенатори кожного штату з числа охочих претендентів готують кандидатури суддів на подання Президенту. Перед тим сенатори дуже часто створюють комісії з відбору, які складаються переважно із суддів та представників громадськості. Варто зауважити, що сенатори жодним чином не втручаються у діяльність таких комісій.
Окрім висновків даних комісій, Білий Дім має також свої джерела отримання інформації щодо кандидатів. Зокрема, Міністерством юстиції, ФБР, іншими органами можуть проводитись перевірки досьє кандидатів на предмет їх можливого кримінального минулого. Коли ж президент призначає певну особу на вакансію, він звертається до спеціального комітету в сенаті, чи хочуть вони провести слухання на підтвердження призначення певних кандидатур. Цікавим фактом є те, що за понад двісті років існування США всього 29 кандидатур до Верховного Суду були або відхилені Сенатом, або відкликані президентом в ході таких слухань. Приблизно третина з цих кандидатів була відхилена через їх суспільно-політичні погляди.
У разі проведення таких слухань Американська асоціація юристів може також надавати широку фахову оцінку кандидатів у вигляді висновків рекомендаційного характеру. Її оцінка є фундаментом для міркувань, чи є кандидат підходящою особою. Асоціацію представляє широке коло правничої спільноти, і її оцінки мають абсолютно унікальну суть, оскільки вони обмежені дуже вузькою сферою. Тобто оцінка експертів Асоціації ґрунтується лише на трьох критеріях: доброчесність, професійна компетенція та суддівська репутація. Слід наголосити, що, досліджуючи питання професійної компетенції кандидата з суддівським досвідом, Асоціація не з’ясовує, правильні чи неправильні рішення ухвалював кандидат. Вивчається саме здатність особи аналізувати закон та її здібності логічно викласти свої думки на папері. Інші показники, зокрема політичні вподобання кандидатів, у експертному висновку не враховуються.
Пані Кардман, крім того, зауважила, що, на думку Асоціації, для того щоб стати суддею у США, необхідно 12 років стажу в галузі права та досвід участі в судових розглядах.
Американську асоціацію юристів доречно порівняти із українською Громадською радою доброчесності. Остання також надає висновки щодо відповідності кандидата за схожими критеріями, проте її функції, враховуючи механізм подолання її висновку ВККС у разі незгоди із ним, є набагато ширшими. Також ГРД складається на 100% із представників громадськості, тоді як Американська асоціація юристів формується саме з правників.
Газета «Українське право»
_03_03.png)
