Друга сесія конференції «Конкурс до нового Верховного Суду: кращий досвід, отримані уроки та перспективи» була присвячена ролі представників громадськості, у тому числі Громадської ради доброчесності, в процесі добору суддів в Україні.
Спікери цієї сесії: Галина Чижик (співкоординаторка ГРД), Андрій Кавакін (керівник проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні»), Ольга Лопушанська (к.ю.н., експерт проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні»), Микита Нуралін (експерт проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні»), Тарас Лукаш (член кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), Олеся Холопік (координаторка кампанії «ЧЕСНО.Фільтруй суд!»).
Галина Чижик розпочала свій виступ із фрази: «Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) – це результат критичного рівня недовіри громадян до судової влади». Вона також зазначила, що ідея ГРД не є новою. Так, у США Асоціація адвокатів дає висновки по кандидату на посаду судді. У Литві також існує схожа процедура.
Пані Чижик зауважила: «ГРД – орган, який на 100% складається з представників громадськості. Однак цей орган не приймає остаточного рішення по кандидату, й його рішення носять рекомендаційний характер. Хоча роль таких рішень не слід недооцінювати, адже висновок ГРД по кандидату ВККС має подолати 11 членами з 16. Від початку створення до сьогодні ГРД мала виробити власні критерії доброчесності. Однак своїх поглядів на поняття доброчесності у ГРД немає. Нашою настільною книгою є Бангалорські принципи поведінки суддів, які містять цінності, якими мають керуватись судді у своїй діяльності».
Потім слово взяв Андрій Кавакін. Він розповів про те, що в рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» було проведено дослідження регламентів Вищої ради правосуддя та Громадської ради доброчесності.
Кавакін зауважив, що відповідно до проведеного дослідження, регламент роботи ГРД в цілому відповідає європейським стандартам. Однак попри це, до нього є ще низка питань. Зокрема, це можливість оскарження кандидатом наданих ГРД висновків щодо кандидата.
Наступні спікери Микита Муралін та Ольга Лопушанська, серед іншого, торкнулись деяких проблемних моментів діяльності ГРД. Вони заяважили, що: 1) у ГРД немає власних формалізованих критеріїв надання висновку по конкретному кандидату, хоча Регламент ГРД містить таке поняття, як «алгоритм збору, перевірки та аналізу інформації про кандидата»; 2) не забезпечено права кандидата на відповідь, ГРД не передбачила для кандидатів механізму ознайомлення з проектом висновку по ньому та можливості надання пояснень від кандидата; 3) немає єдиної методики підготовки документів; окремі з них можуть відрізнятись як змістовно, так і за ознаками зовнішнього оформлення; 4) не вирішено питання щодо захисту персональних даних в електронній базі ГРД.
Микита Муралін, крім того, порушив важливе питання достовірності джерел, які використовує ГРД у своїй діяльності. «Більшість з них дійсно відповідають критерію достовірності, однак є ще ті з них, які викликають сумніви щодо цього, наприклад, інформація просто з інтернету або журналістські розслідування. Навіть якщо мова іде про журналістські розслідування, яким довіряє більша частина суспільства, ГРД повинна перевіряти інформацію, що в них міститься», - зауважив він.
Окрім цього, готуючи висновки по кандидатах до ВСУ, ГРД використовувала інформацію, яка створює дискусію щодо її релевантності. Це, зокрема, негативна репутація третіх осіб (приміром, покупець квартири не задекларував квартиру, що купив у кандидата); колишня належність кандидата до КПРС; відвідування кандидатами та родичами кандидата ОРДЛО та РФ; використання поштових сервісів mail.ru та yandex.ru.
На думку Мураліна, така інформація не повинна враховуватися при розгляді кандидатури особи на посаду судді ВСУ.
Однак з такою позицією не погодився член Громадської ради доброчесності Роман Куйбіда. Він зазначив, що інформація щодо використання російських поштових сервісів та візитів до ОРДЛО й РФ не є нерелевантною, проте її вплив на висновок не вирішальний. Також, коли особа здійснює візит до окупованих територій або РФ, дуже важливою є мета такого візиту. Якщо, приміром, це буде туристична поїздка або приїзд на похорони родича кандидатом на посаду судді ВСУ, то з точки зору критерію доброчесності візит такої особи має бути оцінений по-різному. Щодо членства особи в КПРС, то тут має значення, чи зазначала такий факт особа в своїй декларації, відповідаючи на питання стосовно ранішої чи теперішньої належності до якоїсь партії. У разі якщо особа, перебуваючи у минулому в партії, не зазначить про це, лише тоді це буде мати певний негативний вплив на висновок щодо неї.
Природно, що єдність думок стосовно діяльності Громадської ради доброчесності на конференції була відсутня, що зайве підтверджує неузгодженість існуючих позицій.
Газета «Українське право»
_03_03.png)
